Home   Психологічна сторінка

Психологічна сторінка

Психологічна сторінка  створена для батьків та інших членів родин  наших вихованців

На сторінці  розміщено  загальні рекомендації та  сучасні  погляди на  процес розвитку дитини-дошкільника практичного психолога закладу
Кушніренко Ольги Василівни

Для отримання адресної  допомоги пропонуємо  офлайн та онлайн консультації у вирішенні  питань виховання дітей, способів  подолання кризових станів та ситуацій, психологічного супроводу в складні періоди життя.

Можливе спілкування у Viber,Telegram, Messenger.

Слідкуйте за анонсами зустрічей психолога  у групі Viber «Психолог ДНЗ № 67» .

Посилання які стануть корисними для батьків для психосоціальної підтримки дитини

“Ресурсна скриня” від Світлани Ройз та Смарт освіти: дивіться матеріали для посилення стресостійкості дітей

Ілюстровані “дихальні картки” від Світлани Ройз

ПОРУЧ — це онлайн та очні групи психологічної підтримки для підлітків та батьків, спільний проект Міністерства освіти і науки України, Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), Українського інституту когнітивно-поведінкової терапії та ГО «ВГЦ «Волонтер».

Серія мультфільмів, задля підтримки дітей

Як підтримати дитину та налаштувати її на гарний лад. Команда UNICEF Ukraine підготувала підбірку тілесних ранкових ігор за матеріалами психологині Світлани Ройз

Аудіо-казки для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку

Джерело телеграм канал “Павлуша і Ява”

Як правило, в укриттях інтернет сигнал дуже слабкий або взагалі відсутній. Натомість діти мають відволікатися. Не завжди у дорослих вистачає сил та можливостей, щоб читати вголос або гратися. В такому випадку є альтернатива. Аудіо казки. Ви можете їх завантажити на свій мобільний пристрій та у будь-який момент ввімкнути дитині казку або колисанку задля того, щоб її заспокоїти або заглушити небажані звуки.

Переважна більшість читців – актори та студенти
КНУТКіТ ім. Карпенка-Карого.

Колискова “Колискова Петрика П’яточкіна” (0+). Композитор: Володимир Бистряков. Співає: Вероніка Мішаєва.

Колискова “Колискова Петрика П’яточкіна” (0+)

Маленькі казки великого лісу (0+). Автор: Наталя Похиленко Абдулла Софія

Зоряна казка
Малинова казка
Паперова казка

Колискова «Сонко-Дрімко». Співає: Юлія Оленич

Колискова «Сонко-Дрімко»

Колискова “Ой ходить сон” (0+). Співає: Вероніка Мішаєва

Колискова “Ой ходить сон” 

Колискова “Котику” (0+) . Автор: Христина Соловій. Співає: Вероніка Мішаєва

Колискова “Котику” (0+)

Колискова “Ой ходить сон коло вікон” (0+). Українська народна пісня. Співає: Валерія Фокіна

Колискова “Ой ходить сон коло вікон” (0+)

Корнієві Казки «Сни» (0+). Автор: Сергій Козлов. Читає: Корній Демедюк або просто Дядечко Корній

Казки «Сни» (0+)

Українська народна казка  «Півник та двоє мишенят» (0+). Читають: Катерина Савченко, Катерина Чікіна, Артем Кузьмін

Українська народна казка  «Півник та двоє мишенят» (0+)

Казка «Приємна вечеря» (0+). Читають: Катерина Чікіна, Катерина Савченко

Казка «Приємна вечеря» (0+)

Казка  “Ласочка” (0+). Автор: Григір Тютюнник. Читає: Олена Гейко

Казка  “Ласочка” (0+)

Казка “Як зайчик сон шукав” (0+). Автор: Ольга Зубер. Читає: Євген Шекера

Казка “Як зайчик сон шукав” (0+)

Казка «Жабеня Квак» (2+). Автор: Наталія Чуб. Читає: Тетяна Лозіна, актриса театру «Почайна».

Казка «Жабеня Квак» (2+)

Казка «Рукавичка» (3+). Читають: Орест Масник, Катерина Чікіна, Альона Карпенко, Любомир Кухарук

Казка «Рукавичка» (3+)

Албанська народна казка «Як сонце і місяць один до одного в гості ходили» (3+). Читає: Діана Кузьмінова

Албанська народна казка «Як сонце і місяць один до одного в гості ходили» (3+)

Казка “Повчальна казка про оманливу зовнішність” (3+). Читає: Діана Кузьмінова

Казка “Повчальна казка про оманливу зовнішність” (3+)

Казка «Як соловей людину розуму навчив» (3+). Читає: Іван Потапов

Казка «Як соловей людину розуму навчив» (3+)

Казка  “Казка про монетку” (3+). Читає: Діана Кузьмінова

Казка  “Казка про монетку” (3+)

Казка «Господар Гаю» (3+). Автор: Василь Мельник. Читають: Катерина Чікіна, Катерина Савченко, Артем Кузьмін

Казка «Господар Гаю» (3+)

Чеська народна казка «Коти, Собаки, Миші» (3+). Читають: Катерина Чікіна, Катерина Савченко, Артем Кузьмін

Чеська народна казка «Коти, Собаки, Миші» (3+)

Казка «Про Ведмедика і Світлячка» (3+). Читає: Анастасія Назарова

Казка «Про Ведмедика і Світлячка» (3+)

Казка  “Лисица та їжак” (3+). Читає: Арсен Березний

Казка  “Лисица та їжак” (3+)

Казка  “Про сонце, вітер і мороз” (3+). Читає: Арсен Березний

Казка  “Про сонце, вітер і мороз” (3+)

Казка  “Дикі лебеді”(3+). Автор: Г. К. Андерсен. Читає: Гейко Олена

Казка  “Дикі лебеді”(3+) 1 ч.
Казка  “Дикі лебеді”(3+) 2 ч.
Казка  “Дикі лебеді”(3+) 3 ч.
Казка  “Дикі лебеді”(3+) 4 ч.

Казка «Як хом‘ячок до Мишки в гості ходив» (3+). Читає: Володимир Мельников

Казка «Як хом‘ячок до Мишки в гості ходив» (3+)

Казка «Хоробре кошеня» (3+). Автор: Наталія Чуб. Читає: Тетяна Лозіна, актриса театру «Почайна»

Казка «Хоробре кошеня» (3+)

Казка «Лисичка-сестричка та Вовчик-братик» (3+). Читають: Катерина Савченко, Катерина Чікіна

Казка «Лисичка-сестричка та Вовчик-братик» (3+)

Казка “Телесик” (3+). Читає Вікторія Левченко

Казка “Телесик” (3+)

Корнієві Казки «Пригоди мікробчика-бобчика» (3+). Автор: Олена Скуловатова. Читає: Юлія Гольонко, артистка Рівненського театру ляльок

Корнієві Казки «Пригоди мікробчика-бобчика» (3+)

Казка «Як соловей людину розуму навчив» (3+). Читає: Іван Потапов

Казка «Як соловей людину розуму навчив» (3+)

Українська народна казочка “Як Князь Корятович Змія вбив” (5+). Читає: актор театру та кіно Юрій Кулініч

Українська народна казочка “Як Князь Корятович Змія вбив”

Казка  «Самозакохана Жабка» (5+). Читають:  Катерина Савченко, Катерина Чікіна

Казка  «Самозакохана Жабка» (5+)

Чеська народна казка «Собача грамота» (5+). Читає: Стефанович Анастасія

Чеська народна казка «Собача грамота» (5+)

«Джміль прокинувся» (5+). Автор: Василь Сухомлинський. Читає: Марія Шарапова

«Джміль прокинувся» (5+)

«Тетянка усміхається» (5+). Автор: Василь Сухомлинський. Читає: Марія Шарапова

«Тетянка усміхається» (5+)

Казка “Цар Плаксій та Лоскотон” (8+).  Автор: Василь Симоненко. Читає: Богдан Желєзняк

Казка “Цар Плаксій та Лоскотон” (8+)

Казка “Нове вбрання короля” (8+). Автор: Ганс Крістіан Андерсен. Читає: Олександр Левицький

Казка “Нове вбрання короля” (8+)

Казка: “Слово честі”. Автор: Грицько Бойко. Читають: студенти-театрали ЖДУ ім. І. Франка Юлія Кузьміна, Анастасія Манько, Ірина Климович, Анна Данилюк, Владислав Коренівський.

Казка: “Слово честі”

“Казка про Пастушка”. Автор: Володимир Лясковський. Читає студентка-театрал ЖДУ ім. І. Франка Анастасія Манько

“Казка про Пастушка”

Казка «Лісові балакуни». Читає: Володимир Мельников

Казка «Лісові балакуни»

Казка «Як звірята дощику раділи». Читає: Володимир Мельников

Казка «Як звірята дощику раділи»

Казка «Грузинська народна казка». Читає: Дмитро Мірсон

Казка «Грузинська народна казка»

Казка «Зайчик і весна» (Казки Полтавщини). Читає: Дмитро Мірсон

Казка «Зайчик і весна»

Казка «Як коза вовка провчила». Читає: Вікторія Левченко

Казка «Як коза вовка провчила»

Казка «Про Оха-чародія». Читає: Петро Ніньовський

Казка «Про Оха-чародія»

Казка «Силач». Читає: Петро Ніньовський

Казка «Силач»

Казка «Силач-Хвалько». Читає: Петро Ніньовський

Казка «Силач-Хвалько».

Казка «Цап та Баран». Читає: Оксана Лаврик

Казка «Цап та Баран»

 

 

Як підтримати дитину під час війни

Війна зумовлює сильний стрес, розчарування, страх. Як дорослим впоратися з такими емоціями, а відтак допомогти дитині? Радимо скористатися порадами від ізраїльських колег.

Слухайте
Одні діти хочуть говорити про стресогенну ситуацію, другі — ні. Обидві реакції — нормальні й природні. Якщо дитина хоче поговорити, дайте їй змогу в комфортних умовах поділитися думками й поставити запитання. Уважно вислухайте дитину, при цьому зверніть увагу на мову її тіла, емоції та спонукайте її до спокійної розмови.

Якщо дитина не хоче наразі спілкуватися, не змушуйте її говорити. Продовжуйте спостерігати за дитиною й наголосіть, що готові її вислухати, коли вона захоче виговоритися.

Не уникайте складних розмов
Дорослі хочуть захистити дитину від тривожних переживань. А тому намагаються уникати складних розмов, які, на їхню думку, можуть зумовити в дитини негативні емоції. Утім, дитину засмучує власне стресогенна ситуація, а не розмови про неї.

Запропонуйте дитині поговорити й поставте їй відкриті запитання: «Що б ти хотів (-ла) знати?» або «Що ти відчуваєш?». Нехай інтереси та думки дитини визначають тему розмови. Якщо не можете відповісти на те чи те запитання, зізнайтеся у цьому дитині. А відтак скористайтеся нагодою побути «учнем» і разом із дитиною дослідить питання, яке її цікавить. Переконайтеся, що не надаєте зайву інформацію, не вживаєте незрозумілі дитині слова.

Контролюйте контент, який споживає дитина
Наразі по телебаченню та в соціальних мережах детально висвітлюють воєнні події, які відбуваються в країні. Цей контент часто містить фото та відеоматеріали, які не призначені для дітей. Крім цього, навіть дошкільники можуть самостійно шукати відповіді на запитання, які їх цікавлять, в інтернеті. Намагайтеся стежити, якої якості та в яких обсягах інформацію отримує дитина, і будьте готові інтерпретувати та пояснити те, що вона не зрозуміла.

Будьте готові до будь-яких запитань та реакцій дитини
Будьте готові до того, що дитина ставитиме запитання про війну. Відповідаючи, стежте за тоном голосу, зберігайте спокій і будьте чесними з дитиною. Поясніть дитині, зважаючи на її вік, що наразі відбувається в країні, і що ви та інші люди робите для того, щоб захистити її та вашу сім’ю. Адекватно реагуйте на відповіді та додаткові запитання дитини.
Діти по-різному реагують на стресогенні події. Це залежить від віку та характеру дитини, та того, чи мала вона травмівний досвід у минулому. Немає правильної чи неправильної емоційної реакції на страх чи тривогу. Тож будьте готові до того, що у дитини може змінитися настрій, поведінка, щоденні звички, зокрема апетит і режим сну. Адекватно й співчутливо реагуйте на такі зміни. Однак зауважте, що вони нормальні, якщо тривають протягом короткого періоду часу. Якщо дитина постійно відчуває стрес, погано почувається й не може нормально жити, зверніться по допомогу до практичного психолога.

Потурбуйтеся про себе
Ніхто не застрахований від емоцій, викликаних труднощами. Визначте свої реакції і почуття та приділіть їм увагу. Пам’ятайте, що ви — надійний ресурс для вашої дитини, а тому найліпший спосіб допомогти їй — подбати про свій стан та психічне здоров’я.
Поділіться з дитиною техніками, які допомагають вам долати стрес, позбуватися негативних емоцій, тілесних затисків. Якщо відчуваєте, що вас переповнюють емоції і вам складно з ними впоратися, зверніться по допомогу до фахівця — практичного психолога, психотерапевта
здоров’я.

Підтримуйте рідних і приймайте підтримку
     Сім’я — найліпше джерело підтримки у складних ситуаціях, зокрема і під час війни. Тож покладайтеся на своїх батьків, братів і сестер і самі допомагайте їм. Війна та труднощі, які вона зумовлює, — можливість для сім’ї не лише продемонструвати свою стійкість, а й зміцнити родинні зв’язки.

Вірте у краще
    Зберігайте оптимістичний настрій і дивіться в майбутнє. Люди, сподіваються на краще й позитивно мислять, розвивають стійкість і підвищують свої шанси впоратися з негараздами й при цьому зберегти свій добробут та психічне здоров’я.

Поради батькам «Як зменьшити тривожність у дітей»

 

                                                          Дитячі ревнощі:

            чому виникають та як діяти батькам

 

Батьки дошкільників іноді звертаються до практичних психологів і вихователів за порадою щодо поведінки дитини, яка змінилася через появу в родині малюка. Зазвичай запитують, як упоратися з емоціями дитини та як вплинути на її поведінку. Проте батьки часто не помічають, що причиною зміни поведінки стали ревнощі дитини.

Визначаємо причину

Передусім  варто зазначити, що ревнощі в дитини не виникають без причини. Щоб визначити чинники, які їх спричиняють, батькам варто   поспостерігати за поведінкою дитини та визначити, в яких ситуаціях вона поводиться нетипово.

Дитина не завжди виявляє ревнощі за допомогою зміни поведінки. Деякі діти можуть реагувати на фізіологічному рівні, наприклад, у них з’являється кашель, висипання на шкірі, піднімається температура тощо.

Причиною виникнення ревнощів може бути недостатня увага батьків до старшої дитини. Адже коли в родині з’являється малюк, для нього треба придбати одяг, іграшки, дитячий візочок, гігієнічні засоби, підготувати спальне місце тощо. У вирі справ батьки часто приділяють менше уваги старшій дитині. Через це вона може відчувати себе непотрібною та починає думати, що її менше люблять. Відтак починає ревнувати близьких до молодшого брата чи сестри.

Ревнощі можуть також виникати як реакція на певні зміни в розпорядку дня, пов’язані з малюком. Приміром, коли він не спить, у нього коліки або ріжуться зуби і батьки за нього хвилюються — старші діти також переживають. А ще вони помічають, що батьки постійно втомлені. Тобто змінилася звична для дитини атмосфера в родині. До того ж розклад сну й прогулянок відкореговано відповідно до розкладу немовляти. Звичні для дитини традиції теж змінилися. Наприклад, ніхто не читає казку перед сном, прогулянки на майданчику стали коротшими тощо. Такі зміни можуть стати для дитини причиною стресу, відтак — дратівливості та гніву.

Слід зауважити, що ревнощі можуть виникати не лише в старшої дитини. Так молодші діти можуть заздрити через те, що старші брат чи сестра мають більше свободи. Приміром, батьки їм дозволяють більше часу проводити за комп’ютерними іграми, пізніше лягати спати тощо.

 

Молодші діти часто маніпулюють батьками, запитуючи: «Чому йому/їй можна, а мені — ні?». Однак часто вони не потребують того, про що просять. Їм важливо ствердитися в думці, що можуть отримати те саме, що й старші брат чи сестра.

У будь-якому разі різка зміна поведінки дитини — своєрідний сигнал дорослим, прагнення привернути увагу до свого внутрішнього світу, в якому накопичилося багато емоцій, із якими вона не може самостійно впоратися.

Діємо відповідно до поведінкової стратегії

Часто батьки не можуть розпізнати дитячі ревнощі. Натомість вони докоряють дитині за її поведінку, чим лише посилюють проблему. Щоб цього уникнути, розкажіть батькам вихованців про основні поведінкові «стратегії» дитини, яка намагається впоратися з ревнощами. Також надайте рекомендації, як слід діяти відповідно до кожної із цих стратегій.

Розглянемо три поширені стратегії поведінки дітей.

Агресор

За стратегії агресора дитина поводиться агресивно стосовно брата/сестри. Таким способом вона змушує дорослих бути поруч і контролювати її. Відтак дитина може маніпулювати дорослими, не давати їм змоги бути наодинці з малям і водночас отримувати увагу. П’ятирічна дитина не йде дивитися улюблений мультфільм, а крутиться біля мами, хапає потрібні їй речі, намагається смикнути чи вщипнути маля. Мама жене дитину: «Йди дивися свій мультфільм, не заважай мені». Дитина у відповідь емоційно реагує, ображається, але не хоче залишити маму з малям.

Рекомендації батькам

Не варто: проганяти дитину, яка заважає; забороняти підходити до малюка; карати її за агресивну поведінку, називати жорстокою; осмикувати щохвилини фразами «не треба», «не лізь», «не чіпай».

Варто: кликати дитину із собою, коли займаєтеся малям; розповідати, що й навіщо робить мама чи тато; просити дитину про посильну допомогу й хвалити за зроблене; приділяти час і старшій дитині, поділяти її захоплення, грати з нею.

Відсторонена

За стратегії відстороненості може здаватися, що дитина спокійно реагує на зміни та адаптується. Хоча насправді вона не може або не хоче емоційно та/або фізично взаємодіяти із родиною. Дитина «усуває» себе від сімейного життя й усього, що пов’язане з малям. Вона ніби оголошує усе найдорожче для себе — батьківську любов і стосунки з рідними — тим, що не має жодного значення, не є суттєвим. Адже коли дитина знецінює батьківську увагу, вона менше страждає через її нестачу. Дитина відмовляється йти додому та залишається надовго в бабусі. Бо вдома батьки займаються, як їй здається, лише малям. Із нею зовсім не грають, не приділяють їй увагу так, як раніше. А бабуся приділяє їй увагу, гуляє з нею на вулиці та грає в улюблені ігри, читає казочки.

Рекомендації батькам

Не варто: лаяти й карати дитину за те, що не йде додому та не допомагає; називати ледачою чи байдужою; вимагати постійно бути вдома.

Варто: більше спілкуватися з дитиною; організовувати спільне дозвілля, цікавитися її захопленнями; залучати до сімейних справ; просити її допомогти в піклуванні про брата чи сестру, хвалити та дякувати за допомогу.

Найліпший помічник

Коли дитина помічає, як батьки люблять маля, — намагається стати незамінним помічником у догляді за братом чи сестрою. Хід її міркувань такий: «Усі люблять маля й усе, що з ним пов’язане. Я теж буду поруч із малям, тоді усі будуть любити й мене». Дитина поводиться «як доросла», любить командувати. Часто вона навіть готова діяти всупереч власним інтересам заради того, щоб заслужити схвалення батьків. Дитина старається все робити правильно, бути взірцем і батьківською помічницею/помічником. Але така відповідальність дуже втомлює її.

Рекомендації батькам

Не варто: експлуатувати дитину, користуючись її прагненням допомогти й догодити дорослим; перекладати догляд за малям на старшу дитину.

Варто: дати змогу дитині побути з батьками наодинці; заохочувати до занять спортом і хобі; підтримувати бажання дитини спілкуватися з іншими людьми, розширювати коло контактів дитини, зок­рема залучати до гурткової роботи.

Отже, ревнощі в дітей дошкільного віку доволі поширене явище. Утім, якщо батьки правильно вибудовуватимуть взаємодію з дітьми, приділятимуть їм достатньо уваги, то конфліктів можна уникнути    Потрібно правильно реагувати на прояви дитячих ревнощів. Неприпустимо їх ігнорувати й забороняти. Поява другої дитини в сім’ї — це стрес для первістка. Йому потрібно звикнути та пристосуватися. І в цей час дуже важливо, щоб батьки підтримали дитину, приділили їй додаткову увагу. Також надайте рекомендації, як запобігти виникненню ревнощів у дитини.

Використані джерела: Анна Кірик, Оксана Левшина,  Дитячі ревнощі: чому виникають та як діяти батькам, Вихователь-методист дошкільного закладу, №4  2024 року.

Складна поведінка дітей

 

Як допомогти дітям пережити втрату рідних на війні

Війна змушує всю країну і кожного українця жити в стані постійного стресу. Та найгірше — вона забирає життя: як у військових, так і у цивільних громадян. Смерть близьких людей — це завжди горювання, і зазвичай найбільш вразливі в таких життєвих ситуаціях — діти, адже часто вони не знають про таке явище, як смерть.

Як розповісти дитині про втрату близької людини і допомогти у горюванні, яких помилок варто уникати?  Вашій увазі поради психологині Дани Нагорної.

Рано чи пізно кожен із нас стикається зі втратою близьких людей. Для дитини така подія може означати не лише, власне, горювання, а й знайомство з новими переживаннями. Особливо непросто підтримувати дитину, коли згорьовані і самі дорослі. Проте навіть у такий непростий час важливо пам’ятати, що спосіб, у який дитина проживає горе, може вплинути на її подальше життя. Тож варто уникати певних помилок. Про них і поговоримо.

  1. «Тато поїхав у відрядження». Приховування від дитини правди і заміщення її вигадками, ніби померлий — живий.

Приховувати від дитини правду означає дати їй марну надію на повернення померлого та обрікти чекати на зустріч. Що довше це відбуватиметься, то болючішою буде реальність. Це загрожує подвійною травматизацією дитини: вона відчуватиме біль втрати, розчарування через невтілені надії та не довірятиме тим, хто їй брехав.

Неправда знецінює почуття. Крім того, дитина може вирішити, що її покинули через те, що вона зробила щось не так або погано поводилася.

Важливо сказати дитині правду і терпляче відповідати на її запитання, якщо такі будуть. Це потрібно зробити у формі, що відповідає віку і розвитку. Важливо також прийняти, що реакція на такі новини може бути різною (сльози, сміх, відстороненість). Не можна говорити «Він заснув», «Відлетів на небо», тому що діти сприймають буквально і можуть, наприклад, потім боятися засинати чи літати на літаках.

  1. «Тобі це бачити не треба». Відмежування дитини від процесу прощання з померлим, особливо якщо дитина хотіла попрощатися.

Ухвалюючи рішення про те, чи брати дитину на похорон, важливо зважати на її вік, близькість до померлого тощо. Зрештою, важливою є не стільки участь в обряді поховання, скільки можливість попрощатися з померлою близькою людиною. Побачивши тіло, дитина може зрозуміти, що людини вже немає. Маленьким дітям можна пояснювати так: «Тіло близької людини не дихає, вона більше не зможе говорити або грати з тобою». Старшим — заздалегідь пояснити, що відбуватиметься на похороні, відповісти на їхні запитання.

Якщо дитина не відвідувала церемонію прощання, важливо сходити з нею на могилу вже після. Можна покласти квіти, написати листа, намалювати малюнок і залишити на могилі. Обряд прощання важливий, адже він дозволяє прийняти факт смерті й оплакати втрату близької людини.

  1. «Не смійся! У нас горе». Відволікання дитини від горювання, спроби зупинити прояви агресії, плач або страх через прояви таких емоцій, як радість і сміх.

У більшості випадків намагання вплинути чи змінити емоції дітей — це страхи самих дорослих не впоратися з власними почуттями. Дитині потрібно прожити всі стадії горювання, але спосіб, у який діти проживають горе, різниться від того, як це роблять дорослі. Діти живуть життя в моменті, це — вікова особливість, для них є «тут і зараз», тому їхні емоції часто змінюються, сльози і горювання за лічені хвилини можуть змінитися на пустощі і сміх, проте це не робить їхнє горе меншим чи неважливим.

  1. «Зі мною все в порядку». Приховування дорослими своїх почуттів.

Діти дуже чутливі до емоційного фону в родині. Якщо дорослі пригнічують емоції, приховують свої переживання, діти робитимуть так само, бажаючи їм допомогти. Водночас вони будуть змалку вчитися не довіряти власним почуттям і почуттям інших людей

Кращою тактикою є визнання емоцій. Звісно, не треба перекладати весь вантаж власних переживань на дитину, проте і пригнічувати їх не треба. Якщо ви скажете: «Я сумую», «Мені боляче/страшно», ви поясните емоції і нормалізуєте їх. Адже почуватися сумно, гірко і тоскно, коли хтось помирає — нормально.

  1. «Тепер ти за старшого». Наділення дитини роллю померлого.

Дитина має залишатися дитиною і не має тягнути на собі відповідальність інших. Отже, можна наводити приклад рис померлого, які хочеться перейняти, наприклад: «хоробрий, як мама» чи «добрий, як тато», проте дитина індивідуальна, має власні особливості характеру і має собою ж залишитися, не виконуючи функції померлого члена родини.

У момент, коли горюють батьки, діти можуть відчувати необхідність піклуватися про них, щоби захистити, а отже — самим отримати від батьків захист та опору. Проте так не має бути. Діти мають залишатися дітьми, а дорослі — дорослими. Важливо показувати дітям, що як би вам не було важко зараз, ви впораєтеся, що ви, як і раніше, любите їх. Говоріть про свої почуття, розділяйте їх із близькими.

Найважчим буде перший рік після смерті людини, коли ви проживатимете «перші дати»: дні народження, свята чи роковини смерті. Але важливо присвятити ці дні пам’яті про того, хто помер: поговорити з дитиною про почуття, відновити приємні спогади або зробити щось особливе в пам’ять про померлого. У ці дні з дітьми варто бути особливо уважними.

Горювати за померлими — це нормально. Тому варто дати собі і дітям час для природного проживання горя.

Публікація розроблена в межах Національної програми психічного здоров’я та психосоціальної підтримки, ініційованої першою леді України Оленою Зеленською.

НА ДОПОМОГУ У СТРЕСІ

ЕТАПИ ПРОХОДЖЕННЯ КРИЗИ ЛЮДИНОЮ

ПОРАДИ ЩОДО ЗБЕРЕЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗДОРОВ’Я

Дитина не хоче і не робить

 

ПОРАДИ БАТЬКАМ

МАЙБУТНІХ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

ЩОДО ПІДТРИМКИ ДИТИНИ В ПЕРІОД АДАПТАЦІЇ

ДО ШКОЛИ

  1. Формуйте позитивне ставлення до школи.
  2. Переходити на шкільний розпорядок дня потрібно поступово, бажано встановити новий режим дня за кілька тижню до того, як дитина розпочне навчання.
  3. Виявляйте інтерес до шкільних справ та успіхів дитини, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.
  4. Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: ‘Вийде обов’язково, тільки потрібно ще раз спробувати. Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.
  5. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Встановіть разом із дитиною спеціальний час, коли слід виконувати домашні завдання, і слідкуйте за виконанням цих установок.
  6. Розвивайте увагу, мислення та пам’ять дитини, грайте з нею в ігри на розвиток спостережливості (у розвідників, мисливців, індійців на полюванні тощо), вирішуйте посильні головоломки, розв’язуйте кросворди. Робіть усе це якомога частіше.
  7. Помічайте і заохочуйте навіть найменші успіхи у навчанні та поведінці дітей
  8. Навчіть дитину вербально висловлювати свої бажання, почуття. переживання.
  9. Розмовляйте з учителями вашої дитини про її успішність, поведінку та взаємостосунки з іншими дітьми. Навіть якщо немає особливих причин для занепокоєння, консультуйтеся з учителем вашої дитини не рідше, ніж раз у два місяці
  10. Підтримуйте авторитет педагогів. Якщо ж у вас виникнуть непорозуміння, намагайтесь залагоджувати їх не у присутності дитини — така поведінка збереже довіру дитини до педагога і не призведе до стресу.
  11. Не пов’язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань та заохочень.
  12. Не поспішайте звертатись до покарань. Намагайтесь впливати на дитину проханнями — це самий ефективний спосіб давати їй інструкції.
  13. Пам’ятайте: дитина — це дзеркало життя своїх батьків.
  14. Головною умовою успішної адаптації дитини до навчального закладу є єдність вимог до дитини в сім’ї та школі.

 

ЯК  ЗАЦІКАВИТИ ДИТИНУ ЧИТАННЯМ

Читати – це так цікаво! Чи ні?

Усе залежить від того, як ми читаємо. Подивіться на текст як на загадку або задачу. Спробуйте визначити, які закономірності пов’язують події і персонажів, спитайте себе, чому саме так розгортаються сюжетні лінії, чому з’являються саме ці герої?

А чи замислювалися ви про те, що уміння бачити причини і наслідки подій, яке, безперечно, знадобиться вашим дітям у майбутньому, формується у тому числі й на уроках літератури?

Математикам, технікам, розробникам програмного забезпечення, тестувальникам, учителям, менеджерам, політикам, — усім, необхідно мислити критично, уміти логічно й аргументовано висловлювати власні думки. І саме література є тим інструментом, який здатний безкоштовно і нетривіально навчити логіці, образному та критичному мисленню, що є у списку must have навичок кожної сучасної людини.

Прості ігри допоможуть  привчити вашу дитину до читання та відчути смак  цього  заняття. 

Гра «Чому і навіщо?»

Давайте запропонуємо школярам таку гру: читаючи будь-який твір, відшукай відповіді на поставлені запитання. Наприклад: чому коня Тараса Бульби звали Чорт? Ймовірно, тому, що український козак такий спритний і сильний, що може навіть чорта засідлати? Або чому головна героїня повісті Марка Вовчка «Інститутка» жодного разу не названа автором на ім’я? Можливо, тому, що тільки люди мають імена? Навіщо в романі «Чорна рада» з’являється такий персонаж, як Божий чоловік, і чому його так названо? На думку літературознавців, він символізує  ідеальну людину – самовіддано служить людям, викупає бранців із неволі, лікує хворих, утішає знедолених.

І навіть якщо ваші версії не збігатимуться з думкою критиків, шукайте, фантазуйте, привчайте своїх дітей дивитися на проблему з різних боків, розвивайте критичне мислення. Читайте разом, обговорюйте свої припущення, пропонуйте різні варіанти відповідей.

Станьте співавтором

Обговорюючи прочитане, спитайте свою дитину про те, що їй хотілося б додати до твору, можливо, змінити долі героїв або фінал чи продовжити оповідь, увести нових героїв. Із часом ви будете здивовані тим, наскільки багатою є уява дітей, скільки варіантів тлумачення подій вони запропонують. А ще тим, наскільки вдумливими і уважними стануть.

Запропонуйте інші формати

Дитина не хоче читати паперові книжки? Давайте спробуємо інші варіанти – електронні, аудіокниги, комікси за мотивами літературних творів.

Будьте прикладом

Діти – такі, якими ми їх робимо. Вони копіюють наші звички, наслідують наші вчинки. Будьте прикладом для своєї дитини – читайте якомога більше. Покажіть, що література – захопливий світ, наповнений новими знаннями і пригодами.

Дозвольте не читати

Дивно? Часто дитина не хоче читати через надмірний тиск і примус. Не хочеш читати програмові твори? Почитай ті книжки, які подобаються твоїм друзям, які обговорюються в Інтернеті. Почитай те, що цікавить саме тебе – енциклопедію, довідник, журнал, кулінарну книгу. Зрештою, напиши свою книгу.

Використовуйте будь-яку можливість

Читання потребує особливого часу та умов? Ні! Звісно, дітям не варто читати у транспорті, під час руху, перевтомлювати очі, читаючи текст із телефону або планшету. Але це можна зробити на прогулянці, на зупинці, на перерві, удома перед сном. Головне – це бажання і цікавість!

Де взяти час? Читання, обговорення, спілкування потребує часу. Для багатьох це серйозна проблема. Можливо, доведеться перерозподілити час, відведений для домашніх справ. Проте обговорювати прочитане чи придумане можна практично всюди – дорогою до школи, за обідом, перед сном, на пляжі, в магазині, на дачі, готуючи вечерю, гуляючи з собакою…

Ви будете більше часу приділяти своїй дитині, знайдете багато спільних тем, зрештою, станете ближчими. Іноді книга може зробити більше, аніж сімейні тренінги. Спонукайте своїх дітей читати, ставити запитання, шукати відповіді – це, безперечно, буде корисно для всіх.

Більше читаємо – більше знаємо! І привчити дитину читати цілком реально.

Pages: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10