Home   Психологічна сторінка

Психологічна сторінка

ЗНЯТТЯ ТРИВОЖНОСТІ У ДІТЕЙ – ПОРАДИ ПСИХОЛОГА:

Більшість батьків самі не помічають, що тривожними діти стали внаслідок їх власного неправильної поведінки. Дізнавшись про появу страхів, батьки або вмовляють малюка, щоб він заспокоївся, або висміюють його проблему. Таке невірне ставлення тільки сприяє посиленню страхів і тривожності, а всі крики, зауваження, викличуть у малюка не тільки тривогу, а й агресію.

Натомість необхідно значно зменшити кількість зауважень, критики та вказівок. Розмовляти  тільки спокійно  Не можна погрожувати.

Слід навчитися домовлятися перед тим, як висловити своє невдоволення і обдумувати кожне слово, призначене нащадкові.

Якщо дорослий мріє про те, щоб дитина  виросла урівноваженою і здоровою, то перш за все має бути створений сприятливий психологічний клімат, у сім’ї. Тоді  малюк  відчуває, що  оточення безпечне для нього. Що дорослі турбуються протнього, опікують та допомогають йому.

Якщо дитина довіряє найближчому оточенню,  має звичку розповідати про свої почуття та переживання, то тривожності  не буде. .

Якщо ж тривожність все ж таки з’явилася, підтримайте дитину. Скажіть, що розумієте її та розділяєте з нею її побоювання.

Що періодично у всіх, і дорослих і малих, з’являються  страхи. Розкажіть про те, що тривожить вас, що лякало у вашому дитинстві. Спрілкування та  бесіди будуть сприяти  відчуттю єдності дитини та дорослих.

Запевність дитину , що ви поряд, і завжди прийдетен на домогу. Якщо треба, захистите її .

Корисними будуть релаксаційні вправи на дихання.

Ними можна оволодіти на консультації у психолога нашого закладу. Приходьте, вас вислухають та допоможуть. 

Корисно  завести домашню тваринку: хом’ячка, кошеня, щеня і довірити його дитині. Однак слід допомагати малюкові у догляді за твариною. Спільний догляд за твариною допоможе створити довірчі та партнерські відносини між дитиною і батьками, що сприятиме зниженню рівня тривожності;

Якщо все ж тривожність стійка і зберігається без видимих причин, то слід для зняття цього стану звернутися за допомогою до дитячого психолога, оскільки навіть незначна дитяча тривога надалі може бути причиною серйозних психічних захворювань.

НАВЧАЛЬНА ТРИВОЖНІСТЬ ФОРМУЄТЬСЯ ВЖЕ В ДОШКІЛЬНОМУ ВІЦІ

Нерідко  цьому сприяють завищені вимоги з боку батьків до дитини. Намагання  весь вільний час дитини заповнити розвиваючими заняттями.. Надання пріоритету  інтелектуальному розвитку. І, натолмість, ігноруванню важливості емоційної та духовної складової особистості дитини.

Інколи формуванню навчальної тривожності може сприяти авторитарний стиль керівництва поведінкою дитини з боку батьків. Чи навіть педагогів в дошкільному закладі чи школі.

Не переоцінюйте  важливість оцінки вчинків та результатів діяльності вашої дитини в принципі.  А якщо вже і даєте оцінку, то лише діям, вчинкам, поведінці, а не якостям дитини, як особистості. Це в одноковій мірі стосується і негативних і позитивних оцінок. 

Наша звичка  давати оцінку будь-яким проявам дитини  формує у малюків залежність від думки інших. І  невпевненість у власній точці зору, натомість. А якщо людина відчуває  себе невпевненою, то і тривожність «тут як тут».  Оце такий собі ланцюжок.

Буває, в присутності майбутнього школяра ведуться розмови про вибір «перспективного» вчителі та «гідної» школи. Найчастіше така заклопотаність батьків і передається нащадкам. Крім цього, дорослі наймають малюкові вчителів, які годинами виконують з ними завдання.

Як на таке реагує ще не сформований організм  дитини-дошкільника? — Він захищається. І починає хворіти,  Пропадає бажання вчитися,  стрімко зростає тривожність з приводу майбутнього навчання.

Тож врахуємо ці моменти. Будемо сприяти  формуванню у наших малюків  адекватної самооцінки та впевеності в тому, що  все у них і в школі і в житті  складеться  добре. За нашої підтрисмки та допомоги. 

Дитяча тривожність може бути пов’язана із  з проблемами у розвитку дитини. Навіть, з наявністю  деяких  нервових  або психічних розладів.  Тому, якщо  своїми силами,  за допомогою порад психологів, вам  не вдається вирішити проболему, варто не відкладати візит до дитячого психоневрорлдога.

Чим  «молодша» проблема, тим легше її подолати. А в дошкільному віці взагалі усі поведінкові прояви та проблеми мають  зворотній характер та можуть бути подолані повністю. Але лише в дошкльному віці!  Тож не зволікайте.

Pages: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20