Home   Психологічна сторінка

Психологічна сторінка

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

ІЗ ПРОФІЛАКТИКИ ТРУДНОЩІВ АДАПТАЦІЇ

Для профілактики труднощів адаптації дитини до ДНЗ батькам потрібно:

поступово формувати в дитини звичку дотримуватися певного режиму дня. Найкраще здійснювати це в домашніх умовах до початку відвідування дитячого садка;

  • формувати навички самообслуговування (вміння самостійно їсти, одягатися, складати іграшки, одяг тощо);
  • розвивати ігрові навички та навички спілкування, посту­пово розширювати коло знайомств малюка;
  • організовувати позитивне емоційне спілкування дитини з вихователем і персоналом дитячого садка;
  • поступово збільшувати тривалість перебуваннядити­ни в ДНЗ (спочатку — тільки прогулянка, обід, через кілька днів — прогулянка, обід, сон і т. д.);
  • розширювати коло близьких людей, які приводять дитинудо дитячого садка (не тільки мама, а її тато, сестра, дідусь — це полегшує прощання).

 ЩО ТАКЕ СТРАХ РОЗЛУКИ.

На допомогу батькам дітей,

які готують дітей  до вступу в дошкільний заклад.

В дошкільному закладі малюкам часто притаманний страх розлуки з батьками.

Слід пам’ятати, що у віці двох-трьох років ця риса допустима і зрозуміла, однак якщо малюк в старшій групі часто плаче при розставанні, не зводячи очей з вікна і чекаючи кожну секунду своїх батьків, на це необхідно звернути увагу.

КРИТЕРІЇ ДЛЯ ВИЯВЛЕННЯ СТРАХУ РОЗЛУКИ:

  1. Печаль при розставанні, що повторюється
  2. Занепокоєння про те, що може бути дорослому погано
  3. Постійне переживання через розлуки з родиною
  4. Наполеглива відмова йти в дошкільний заклад
  5. Страх бути і залишитися одному
  6. Непереборний страх одному засипати
  7. Нічні кошмари, в яких малюк з рідними розлучається
  8. Скарги на нездужання: біль у животі, головний біль

Найчастіше малюки, які страждають страхом розлуки, і справді хворіють, якщо постійно думають про тривожні моменти.

Якщо протягом чотирьох тижнів проявлялися три риси, то припускають, що у дитини дійсно є цей вид тривожності і страху.

Під час  підготовки дитини до дитячого садка важливо приділити увагу саме  попередженню тривожності у дитини. Тому що  наявність тривожності може значно ускладнювати процес аадаптації

Тривожних дітей виділяє надмірне занепокоєння, часто вони побоюються не події, а самого передчуття події. Малюкам властиво відчуття безпорадності, вони побоюються грати в нові ігри, приступати до незнайомих видами діяльності.

У неспокійних малюків високі вимоги, вони дуже самокритичні. Рівень їх самооцінки низький, вони думають, що є у всьому гірше за інших, що вони нерозумні, негарні, незграбні. Зняти тривожність у таких малюків допоможуть схвалення, заохочення дорослими у всіх справах.

Тривожним малюкам характерні також і соматичні проблеми: запаморочення, болі в животі, спазми в горлі, утруднене поверхневе дихання, головні болі. Під час виникнення тривоги діти часто відчувають ком в горлі, сухість у роті, слабкість в ногах, прискорене серцебиття.

Більшість батьків самі не помічають, що тривожні діти стали такими внаслідок їх власного неправильного поведінки.

Дізнавшись про появу страхів, батьки або вмовляють малюка, щоб він заспокоївся, або висміюють його проблему. Така поведінка тільки сприяє посиленню страхів і тривожності, а  окрики, зауваження,  викликають у малюка не тільки тривогу, а й агресію.

Тому зменшіть кількість зауважень, спокійно  розмовляйте. Не погрожуйте, не давайте негативних  передбачень.  Увагу заосередьте на позитивногому ході подій, і їх насолідкам. А не на негативі.

Якщо дорослий мріє щоб чадо виросло урівноваженим і здоровим,  то  перш за все в сім’ї слід створити відповідний мікроклімат.  що сприяє гармонійному розвитку особистості. При цьому якщо дитина буде довіряти дорослим і розповідати про свої переживання, то рівень тривожності знизиться автоматично.

Профілактика тривожності у дітей включає обговорення всіх проблем малюка, спілкування з ним, здійснення всіх спільних свят, прогулянок, відпочинку на природі. Зблизить дорослих і малюків тільки невимушена обстановка, яка дозволить відчути себе вільним.

Не ігноруйте тривожність дитини. Якщо  бачите, що самостійно не вдається допомогти дитині, звертайтеся до психолога.  Чим раніше проблему виявлено, і розпочато  її вирішення, тим скоріше та легше  її позбутися.

Pages: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20