Психологічна сторінка

ДИТЯЧИЙ САДОК — ПЕРШИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

ДЛЯ МАЛЮКА

Головною метою відвідування дошкільного дитячого закла­ду є не освітній розвиток, а  навчання дитини співісну­ванню в середовищі однолітків, умінню спілкуватися та діяти від­повідно з нормами та правилами поведінки в колективі.

Фахівцями доведено, що діти найкраще звикають до дитячого садка, починаючи з дворічного віку. Уже в цей час вони вміють висловлювати прохання, самостійно їсти ложкою.

Але якщо дитина:

• часто хворіє,
• або не овододіла ще навичками особистої гігієни, не може самостійно їсти та  не контролює фізіологічні  потреби
• якщо життя дитини не влаштоване за режимом дня з  чітким чередуванням періоду сну, їжі та  неспання

можливо, доцільно зачекати і привести її до дошкільного закладу в 3—4 роки. Проте не пізніше, бо один рік перебування в колективі перед вступом до школи не вирішить усіх проблем малюка, у тому числі психологічних (нія­ковості, скутості, сором’язливості або, навпаки, схильності до домінування та лідерства, гіперактивності тощо.

По­дбайте щоб перші дні перебування в закладі не завдали дитині прикрощів та не принесли їй неприємних несподіванок.

Чим менше буде розбіжностей між життям дитини вдома і в садку, тем легше дитина звикне до нових умов.

Добре, коли ще перед тим, як відвести дитину до дитсадка, батьки розповідають їй про нього, про правила, які чекатимуть там на маленького вихованця. Можна ввечері та по неділях вла­штовувати прогулянки з дитиною по території дитсадка, погойда­ти малюка на гойдалках, що знаходяться на ігровому майданчику його групи тощо. Під час такої підготовки дорослому слід пово­дитися не поспішаючи, спокійно.

Якщо є можливість, краще, щоб спочатку до дитсадка малюка водила не мама, а хтось інший, до кого дитина трохи менше прихилена. Тоді  вранішнє  розставання не стане для неї трагедією.

Адаптацію, тобто первинне звикання до дитячого дошкіль­ного закладу, кожна дитина переживає по-своєму: одним малятам вистачає лише дня, а інші болісно звикають два—три, а іноді й більше тижнів.

Пам’ятайте, що цей період для вашо­го сина чи дочки є досить складним.Діти, як правило, почи­нають погано спати, частіше хворіти, іноді втрачають апетит, а значить, і вагу. Вони бувають занадто розгубленими, дратів­ливими, плаксивими. Адже раптом малюк виявляє, що поруч немає мами, і вважаєте, що, можливо, не буде вже ніколи. А ось ця чужа кімната, чужі іграшки, діти, яких так багато,— це тепер назавжди…

Тому в перші дні рекомендується приводити дити­ну до дитячого садка на 1—2 години, потім — до обіду.

І лише  коли дитина півдня буде перебувати в дошкільному закладі більщ-менш спокійно, можна залишати її в садку на час денного сну.

Завжди будьте уважними до дитини: спостерігайте, помічайте, як скла­даються її стосунки з однолітками. Привчайте малюка відкривати своє серце для якихось прихильностей та обов’язків.

Буває,  вдома дитина поводиться добре, а в дитячому садку навпаки. Що це?  Вияв лицемірства? Підко­ряння правилам? — Усе можливо. — Вивчайте друзів і характер друж­би, насамперед, мотиви вибору друга. І зрештою, у дружбі ваша дитина є лідером чи аутсайдером? Звідси можуть і повинні йти корективи у формуванні маленької особистості. Безумовно, не всі можуть бути лідерами, але весь час «плисти за течією» небезпечно.

Станьте союзником та помічником вихователя — це  пот­рібно і вам, і, найголовніше, вашій дитині.

За кілька років відвідування дитячого садка може трапляти­ся різне: конфлікти з педагогами, дитячі сварки, брехня; пропажа речей чи інші прикрощі.

Не впадайте у паніку, не виніть інших дітей («Моя дитина краща за інших»), не сваріть одразу свого малюка («Ти сам винен»). Усі малята — лише діти: не ангели, не лиходії, не книжні пай-хлопчики, але й не малолітні злочинці

Вередливі, усміхнені, уперті, лагідні — ваші улюблені діти. І го­ловний батьківський обов’язок — увесь час уважно спостерігати і думати: які вони?

Спокійно та доброзичливо ставитися до що­денних буднів дитячого садка. Прийде час, і ваша дитина з особ­ливим смутком буде розставатися зі своїм вихователем, нянею, кухарем — усіма тими, хто оточував її турботою та увагою.

І вже будучи школярем, неодноразово забіжить до свого дитячого сад­ка хоча б на хвилинку.