Home   Психологічна сторінка

Психологічна сторінка

ХЛОПЧИК І ДІВЧИНКА – ЧОМУ ВОНИ РІЗНІ?

 Психологічні роздуми з батьками дітей

        Перший крик дитини… І перше радісно-тривожне запитання мами: « Хто в мене, хлопчик чи дівчинка?». Проте сучасні породіллі наперед знають, хто має народитися завдяки УЗО, і це чудово, бо таке знання дає змогу молодій сім’ї заздалегідь підготуватися до народження хлопчика або дівчинки: прочитати відповідну літературу, отримати консультацію педіатра, психоневролога, психолога..

        Зрозуміло, що від того, буде новонароджений хлопчиком або дівчинкою, залежить, як складеться його життя.

        А, може, і дійсно стать малюка до якогось віку не має значення, і хлопчики розвиваються так само, як дівчатка?

        Записуючи біотопи мозку немовлят ( новонароджених і дітей перших місяців життя) вчені зафіксували, що мозок хлопчиків та дівчаток вже в цьому ніжному віці працює неоднаково, й у більшості випадків, проаналізувавши взаємодії електричних потенціалів різних областей кори головного мозку, вони могли з великою ймовірністю сказати, якої статі дитина. Але ж вони тільки-но народилися! Дорослі ще так мало встигли їм дати, ще й не почали їх виховувати, а вони вже такі різні. Їхній мозок готовий вбирати інформацію, готовий сприймати й аналізувати усе, що поруч. Але вже на першому місяці життя процеси сприймання і аналізу інформації хлопчиком і дівчинкою різняться.

        А як же наше однакове виховання маленького чоловіка та маленької жінки? Адже у дитячому садочку майже весь педагогічний склад – жінки! Ні, я зовсім не хочу сказати, що вихователі застосовують зовсім однакові підходи у вихованні дівчаток та хлопців, ми, дорослі, теж діти природи й інтуїтивно відчуваємо різницю в їхній психіці, що тільки зароджується. І трохи по-різному розмовляємо із хлопчиком та дівчинкою, використовуємо різні жести і міміку.

        Але є і інший бік справи. Своє ставлення до дитини ми підпорядковуємо виробленим педагогічним правилам і тоді… прощавай, інтуїціє. « Дитина у два роки повинна вміти…». І ми всі сили кидаємо на те, щоб вміла. А яка дитина – хлопчик чи дівчинка? У педагогічній літературі це питання або зовсім не порушується, або висвітлене дуже неоднозначно, розпливчасто. Але ж це важливо! Навіть черговість дозрівання психічних функцій у хлопчика і дівчинки різна. Дівчатка, зазвичай, раніше починають говорити, і весь подальший розвиток психіки проходить на фоні « омовлення». А в хлопчиків те саме відбувається ще на наочно-образному рівні. І це позначиться надалі на особливостях і рівнях розвитку мислення: мовного, образного, просторового чи інтуїтивного. Виходить, уже в ранньому віці не можна підходити з однією міркою до розвитку психіки хлопчика та дівчинки.

 Навіщо природі чоловіче і жіноче?

  Дві тенденції втілюються й у розподілі живих істот на чоловічих та жіночих осіб, що дає суттєву вигоду в реалізації обох тенденцій. При цьому жіноча стать зберігає у своїй генетичній пам’яті всі найбільш цінні надбання еволюції, і мета її – не допустити цих змін, а чоловіча стать, навпаки, легко втрачає старе і набуває нове: щось із цих надбань може знадобитися в майбутньому або вже зараз, особливо в момент виникнення якихось екстремальних умов. Тобто жіноча стать орієнтована на виживання, а чоловіча – на прогрес.

        Тому природа « береже» жіночу стать, а чоловічої їй « не шкода». На представниках чоловічої статі відпрацьовуються усі « новинки» еволюції. Вроджених ознак у чоловічої статі набагато більше. Жінки ніби « однаковіші». У чоловіків більше і корисних, і шкідливих мутацій                          ( генетичних відхилень). Так, за  деякими даними, на 100 глухих дівчаток припадає 122 глухих хлопчики. Вади зору теж частіше зустрічаються у хлопчиків. Серед дітей з косоокістю, а також із заїкуватістю, дислексією,  алалією та іншими мовленнєвими дефектами, із затримкою психічного розвитку тощо значно більше хлопчиків. Логопедичні групи дитячих садочків й інші групи для дітей з відхиленнями в розвитку здебільшого складаються з хлопчиків.

        Ось цими розходженнями і визначається висока схильність осіб чоловічої статі до пошуку. І про це слід пам’ятати жінкам-вихователькам, які працюють з хлопчиками. Хлопці-дошкільнята потребують пошукових завдань. Пошуковою поведінкою визначається і потяг до освоєння нового простору, їхня  велика кмітливість у складних ситуаціях, схильність до пошуку нових, нетрадиційних рішень, до  ризикованих вчинків.

        Дівчатка народжуються більш зрілими на 3-4 тижні, а до періоду статевої  зрілості ця різниця сягає близько двох років. Виходить, у початковій школі хлопчики молодші від дівчаток за своїм біологічним віком на цілий рік.

 Особливості хлопчика. Особливості дівчинки.

        Виникає запитання: якщо в хлопчиків так багато різних відхилень, якщо серед них багато двієчників, хуліганів, то чому майже всі видатні вчені, художники, письменники, політики, лікарі, композитори, конструктори – чоловіки? І чому багато видатних людей погано навчалися у школі? Напевно, серед двієчників-хлопчаків багато тих, хто так і не зможе реалізувати те, чим  обдарувала його природа. Чому?

        Очевидно тому, що ми не вміємо навчати хлопчиків. Стратегія навчання і в дитячому садку, і в школі найчастіше розрахована на дівчаток. Вчать і дівчаток, і хлопчиків частіше жінки: вдома – мама і бабуся, у дитячому садку – вихователька ( « вусатий нянь» — це теж, на жаль, практично скрізь нездійсненна мрія), у початковій школі – вчителька, і лише в середній і старшій школі зрідка з’являються вчителі-чоловіки. Чи не запізно? Хлопчики і дівчатка вже перетворилися на юнаків та дівчат, і вся підготовча робота до цього непростого перетворення відбулася без чоловіків! А чи може жінка виростити справжнього чоловіка? Навряд чи. А знаєте чому? У неї інший тип мозку й інший тип мислення. Стривайте, а як же батько дитини, запитаєте ви? Так, у кращому випадку він є, але зайнятий здобуттям хліба насущного, а не вихованням власного сина. Ця місія цілком покладена на маму. Завітайте якось на батьківські збори у дитячий садок або школу, переважна кількість присутніх батьків – мами! Не хочеться ні в якому разі образити татусів, які насправді займаються вихованням, але їх чомусь так мало… можна звичайно, звинуватити в цій ситуації економічний стан у державі, але, кладучи руку на серце, далеко не всі тата розуміють, наскільки важлива їхня роль у вихованні дитини.

        А як хлопчики і дівчатка відповідають на заняттях у дитячому садку чи школі? Хлопчики дивляться на парту, убік або перед собою, і, якщо знає відповідь, відповідає впевнено, а дівчатка дивляться в очі вихователю чи вчителю і, відповідаючи, шукають  в них підтвердження правильності їхньої відповіді й тільки після стверджувального кивка дорослого продовжують вже більш впевнено. І в запитаннях дітей прослідковується та сама лінія. Хлопчики частіше ставлять запитання дорослим заради одержання якоїсь конкретної інформації ( « Який у нас наступний урок?», « Що ми зараз робитимемо?»), а дівчата – для встановлення контакту з дорослим ( « А ви до нас ще прийдете?», « Ви нам дуже сподобалися…»), тобто хлопчики ( і чоловіки) більше орієнтовані на інформацію, а дівчатка             ( і жінки) – на стосунки між людьми.

        Встановлено, що чоловіки охочіше займаються пошуковою діяльністю, висувають нові ідеї, вони краще працюють, якщо необхідно розв’язати принципово нове завдання, але якість, старанність, акуратність виконання або оформлення його невисокі. І в школі хлопчик може знайти новий нестандартний розв’язок математичної задачі, але припуститися помилки в обчисленні і одержати в результаті двійку.

        Жінки зазвичай краще виконують завдання вже не нові, типові, шаблонні, але коли вимоги до старанності, опрацювання деталей, виконавчої частини завдання високі. Але це саме те, що вимагають у школі. Спочатку пояснюється, як треба розв’язати задачу, тобто етап пошуку виключається, його бере на себе дорослий, а від дітей вимагають розв’язання типових задач, які розбираються на уроці. Мінімальні вимоги до пошуку і новаторства, максимальні – до старанності виконання. Це добре для дівчаток, а хлопчикові треба ледь недопояснити і наштовхнути його самого на знаходження принципу розв’язку.

        Стосовно чоловічої статі еволюція вела добір на кмітливість, спритність, винахідливість. Жіночій статі важливо вижити, і добір проходив на адаптованість ( пристосування до мінливих умов життя)ю. тому за несприятливих умов, наприклад, коли наші педагогічні впливи не відповідають індивідуальним особливостям психіки дитини, дівчатка приймають невластиву їм стратегію розв’язання завдань, нав’язану дорослим, і певною мірою, краще чи гірше, виконують її. Хлопчики у такій ситуації намагаються вийти з-під контролю дорослого, не підкоритися йому, тобто адаптуватися до невластивих йому видів діяльності хлопчикові винятково важко. Тому демонстративна та часом девіантна поведінка спостерігається здебільшого у підлітків-хлопців.

Pages: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20